Жіночий роман
Євдокія Макаренко
Євдокія Макаренко народилася в селянській родині. Змалку слухала розповіді бабусі про перевертнів, домових, русалок, родинні перекази та легенди. Вчилася в місцевій школі, де почала робити перші письменницькі кроки. Це були ліричні твори. Деякі з перших проб пера надруковані в районній «Коростишівській газеті» та у збірці «Переказ про повітря» (конкурс «Гранослов» 1995 р.) В 1991 році вступила до Житомирського педагогічного інституту імені І. Я. Франка. З 1996 року працювала вчителем української мови та літератури.
На сьогоднішній день проживає в місті Коростишеві, де продовжує писати.
Має чоловіка та двох донечок Олександру та Анастасію. У 2019 році взяла участь у Львівському книжковому форуму, де дала ексклюзивне інтерв'ю для видання "Наступ", в якому розповіла про першу видану книгу, присвячену чоловіку — учаснику АТО.
У 2020 році взяла участь у Запорізькому літературно-мистецькому фестивалі «Толока 2020»[1]. Крім того, Євдокія Василівна була учасником Покровської толоки в Чернігові. У 2021 році стала активним учасником багатьох книжкових ярмарок та форумів, серед яких Вінницький книжкового форуму «Vinbookfest»[2], Х міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», Книжковий ярмарок «Book space» (Дніпро), ІІ Брусилівська книжкова толока[3], Книжковий ярмарок «Book Fest» (Вінниця), Львівсий книжковий ярмарок «Форум видавців», Покровська толока (Житомир) тощо.
У 2021 році письменниця стала лауреатом літературно-наукового конкурсу ФУВУ ім. Воляників-Швабінських з книгою «Остання покута»[4]. Наступного року майстриню слова було номіновано на премію імені Миколи Гоголя, де члени Комітету відзначили роман «Серце жінки» вартим уваги та прочитання[5].
З повномасштабним вторгненням росії на територію України мисткиня лише підтвердила свою прихильність до Батьківщини і продовжує просувати українську культуру через свої літературні твори. Вона щиро вірить у силу слова і його можливості змінити світ. Євдокія Макаренко активно підтримує українську мову, традицій та цінності, і намагається внести свій вклад у розширення уявлень про Україну у світовому співтоваристві. Особлива увага українській культурній спадщині демонструється в серії романів «Український вовкулака».
На сьогоднішній день проживає в місті Коростишеві, де продовжує писати.
Має чоловіка та двох донечок Олександру та Анастасію. У 2019 році взяла участь у Львівському книжковому форуму, де дала ексклюзивне інтерв'ю для видання "Наступ", в якому розповіла про першу видану книгу, присвячену чоловіку — учаснику АТО.
У 2020 році взяла участь у Запорізькому літературно-мистецькому фестивалі «Толока 2020»[1]. Крім того, Євдокія Василівна була учасником Покровської толоки в Чернігові. У 2021 році стала активним учасником багатьох книжкових ярмарок та форумів, серед яких Вінницький книжкового форуму «Vinbookfest»[2], Х міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», Книжковий ярмарок «Book space» (Дніпро), ІІ Брусилівська книжкова толока[3], Книжковий ярмарок «Book Fest» (Вінниця), Львівсий книжковий ярмарок «Форум видавців», Покровська толока (Житомир) тощо.
У 2021 році письменниця стала лауреатом літературно-наукового конкурсу ФУВУ ім. Воляників-Швабінських з книгою «Остання покута»[4]. Наступного року майстриню слова було номіновано на премію імені Миколи Гоголя, де члени Комітету відзначили роман «Серце жінки» вартим уваги та прочитання[5].
З повномасштабним вторгненням росії на територію України мисткиня лише підтвердила свою прихильність до Батьківщини і продовжує просувати українську культуру через свої літературні твори. Вона щиро вірить у силу слова і його можливості змінити світ. Євдокія Макаренко активно підтримує українську мову, традицій та цінності, і намагається внести свій вклад у розширення уявлень про Україну у світовому співтоваристві. Особлива увага українській культурній спадщині демонструється в серії романів «Український вовкулака».